Фронт руйнує воєнну пропаганду Кремля: стаття ветерана, члена команди KSE Євгенія Маліка опублікована The Washington Post

Публікуємо текст без змін українською та англійською мовами. Із оригіналом ви можете ознайомитися за цим посиланням.

Фронт руйнує воєнну пропаганду Кремля

Росія хизується «успіхами», та її армія міняє людські життя на села без жодної стратегічної ваги.

Євгеній Малік — колишній морський піхотинець України, який перебував у російських тюрмах у 2022–2024 роках. Нині він працює в Київській школі економіки (KSE).

Упродовж кількох тижнів Росія заявляла, що захопила українське місто Куп’янськ. Нещодавно вона також оголосила про «взяття» спустошеного Покровська й про подальший рух на захоплення сусіднього Мирнограда.

Та минулого тижня президент України Володимир Зеленський з’явився в Куп’янську й повідомив, що українські війська внаслідок успішної контратаки витіснили звідти російські сили. «Реальність говорить сама за себе», — сказав він у відео, записаному безпосередньо на передовій. Водночас у Покровську українські підрозділи й далі мужньо тримають оборону.

Вступаючи у четвертий рік повномасштабної війни Росії проти України, неможливо не помічати розриву між риторикою Кремля про «перемоги» та реальністю на землі. Москва вибудувала альтернативну дійсність, у якій її війська невпинно просуваються, стратегічні цілі досягаються, а війна нібито йде за планом. Та ці твердження тануть, щойно їх зіставити з перевірюваними фактами. Саме цей рік оголив цю прірву як ніколи.

Щоб зрозуміти, чого Росія досягла на полі бою у 2025 році, слід чітко розрізняти тактичні здобутки й стратегічні досягнення. Кремль свідомо подає перше так, ніби це друге. Так, Росія просувалася на окремих напрямках; так, вона захопила десятки дрібних сіл, пустирів, лісосмуг і покинутих промислових об’єктів. За суто площею Москва навіть може твердити, що її «здобутки» у 2025-му перевищили показники 2024 року.

Однак більшість цих територій не мають жодної стратегічної цінності. Це малозначущі сільські простори без інфраструктури, логістики, політичної чи економічної ваги. Російській армії цього року не вдалося захопити жодного великого чи середнього міста. Вона не взяла жодного ключового транспортного вузла. І не створила жодного оперативного прориву, здатного змінити перебіг війни. Інакше кажучи, Росія обміняла колосальні людські втрати на беззмістовні територіальні «надбання».

Окрім Покровська й Куп’янська, Росія заявляє також про «звільнення» Вовчанська — попри те, що місто й далі залишається зоною боїв без стабільної російської присутності. На сумському напрямку, де Москва рекламувала «прориви», жодних стратегічних успіхів не сталося. І навіть у Запорізькій області, де восени Росія досягла своїх найпомітніших просувань, наступ був повільним і не переріс у ширший оперативний чи стратегічний злам.

У сучасній Росії пропаганда — це не інструмент держави; це спосіб її існування. Російські військові зведення дедалі більше нагадують політичні промови, а не оперативні звіти. Коли реальних успіхів бракує, Москва підміняє їх символічними жестами — зрежисованими «звільненнями», церемоніями підняття прапорів у зруйнованих кварталах і заявами про контроль над територіями, де бої не вщухають. Мета цих вистав — не описати війну, а керувати тим, як суспільство її сприймає.

2025-й мав стати роком, коли Росія перетворить свою перевагу в мобілізації на відчутні військові результати. Насправді сталося протилежне: попри кидання безлічі життів у м’ясорубку, найзапекліші бої дали лише поверхові тактичні зсуви. Українська оборона, ослаблена політичними турбулентностями та проблемами з постачанням на Заході, вистояла в усіх ключових міських центрах. У 2025 році Росія зазнала більших втрат за менших здобутків, ніж у 2024-му.

Наратив про те, що Росія виграє війну на виснаження й неухильно просувається вперед, поширений. Та правда в іншому: російська кампанія й далі зазнає поразки.

Це нескінченні «м’ясні» штурми, величезні втрати, відсутність стратегічного прогресу — і скоординована кампанія Кремля, покликана прикрити катастрофічні військові рішення заявами про «неминучість» перемоги. Не дайте себе ошукати.

English version:

The front line shatters the Kremlin’s war propaganda: an article by KSE team member and veteran Yevhenii Malik has been published in The Washington Post.

We are publishing the text unchanged in both Ukrainian and English. You can read the original at the link provided.Putin’s war propaganda collapses at the front line

Russia boasts of gains, but its army is trading lives for villages with no strategic value.

Russia had been claiming for weeks that it had taken the Ukrainian city of Kupyansk. It also recently declared that it had conquered the devastated town of Pokrovsk and was moving on to capture neighboring Myrnohrad.

Yet this past week, Ukrainian President Volodymyr Zelensky appeared in Kupyansk, announcing that Ukrainian troops had pushed out Russian forces in a successful counterattack. “Reality speaks for itself,” he said in a video he recorded from the frontline city. Meanwhile, in Pokrovsk, Ukrainian troops are still bravely holding the line.

As we lurch into the fourth year of Russia’s full-scale war against Ukraine, it is impossible to ignore the disconnect between the Kremlin’s rhetoric about its victories and the reality on the ground. Moscow has constructed an alternative reality in which its forces advance steadily, strategic objectives are achieved and the war is proceeding according to plan. But these claims wither the moment they are compared with verifiable facts. This year has exposed this gap more sharply than ever.

To understand what Russia achieved on the battlefield in 2025, one must distinguish between tactical gains and strategic achievements. The Kremlin deliberately presents the former as if they were the latter. Yes, Russia has advanced on certain axes; yes, it has captured dozens of small villages, empty fields, tree lines and abandoned industrial sites. In terms of raw surface area, Moscow may even argue that its gains in 2025 exceeded those of 2024.

But most of these territories have no strategic value. They are insignificant rural spaces with no infrastructure, no logistics and no political or economic value. The Russian military has not seized a single large or medium-sized city this year. It has not captured a single key transportation hub. And it has not produced a single operational breakthrough capable of altering the course of the war. In other words, Russia has traded enormous manpower losses for meaningless territorial gains.

Beyond Pokrovsk and Kupyansk, Russia claims that Vovchansk was also “liberated,” even though it remains a contested zone with no stable Russian presence. On the Sumy axis, where Moscow has advertised breakthroughs, there have been no strategic successes. And even in the Zaporizhzhia region, where Russia has made some of its clearest gains this autumn, the advance has been gradual and has not translated into a broader operational and strategic breakthrough.

In today’s Russia, propaganda is not a tool of the state; it is simply how the state functions. Russian military briefings resemble political speeches more than operational reports. When real success is unattainable, Moscow substitutes symbolic gestures — filmed “liberations,” flag-raising ceremonies in destroyed neighborhoods and claims of control over areas still hotly contested. The purpose of these presentations is not to describe the war, but to control how society perceives it.

2025 was supposed to be the year Russia transformed its mobilization advantage into meaningful military results. In practice, the opposite occurred: Despite throwing countless lives into the meat-grinder, the most intense battles produced only superficial tactical shifts. Ukrainian defenses, handicapped by political turbulence and supply challenges in the West, held in every major urban center. Russia suffered greater losses for lesser return in 2025 than in 2024.

The narrative that Russia is winning the war of attrition while steadily advancing is widespread. In truth, Russia’s campaign continues to fail. It’s all just endless “meat” assaults, enormous losses, a lack of strategic progress — and an orchestrated campaign by the Kremlin to cover up its disastrous military decisions by claiming its victory is inevitable. Don’t fall for it.