Підручник як інструмент памʼяті: вчителі, психологи та автори підручників долучились до обговорення у KSE

27 квітня автори підручників з історії, експерти у сфері освіти та історичної пам’яті, вчителі-практики, методисти й психологи обговорили, як у сучасних підручниках пишуть про російсько-українську війну. Зустріч у закритому форматі в KSE Dragon Capital Building організували фахівці Центру прав людини та меморіалізації війни.

«Більшість українських підлітків читають підручники з історії. Це інструмент формування наративу про війну для величезної аудиторії, тож важливо, якою є ця розповідь», – пояснив ініціатор і модератор події, учитель-практик і співробітник Центру прав людини та меморіалізації війни Карен Нікіфоров.

На події зібрались ключові авторські колективи підручників з історії, за якими навчаються учні старших класів в українських школах, й обговорили:

1. чи доречно та етично розповідати в підручнику про війну, яка триває?
2.  чи потребує суспільство єдиний словник назв і термінів, повʼязаних із війною? Якщо так, чи мають упорядники формувати його виключно на засадах міжнародного і національного права, а чи повинні враховувати поточний контекст?
3. як діяти, якщо наратив у підручнику конфліктує з досвідом чи родинною памʼяттю дітей?
4. як висвітлювати воєнні події так, щоб додатково не травматизувати учнів та учениць?
5. недоліки чинних підручників, як їх виправити та інтегрувати травмочутливий підхід?

Психологи-практики у своїх доповідях про травмочутливий підхід наголосили, що в підручниках варто використовувати нейтральнішу мову та уникати надмірної деталізації під час опису трагічних і жорстоких подій війни. Водночас важливо показувати стійкість — зокрема через історії порятунку та волонтерства. Акцент варто зміщувати з самого факту події на те, як люди на неї реагують, адже такі приклади допомагають повернути відчуття контролю над ситуацією.

Окрему увагу слід приділяти використанню візуальних матеріалів. Світлини варто добирати обережно, надаючи перевагу тим, що не містять прямих свідчень насильства. Загальні плани, які створюють певну дистанцію між подією та глядачем, є більш доречними. Водночас під час добору фотографій важливо враховувати етичний аспект.

Із травмочутливим підходом учителі мають також надавати учням вибір й забезпечувати варіативність завдань після опрацювання матеріалу.

Учасники події запропонували інтегрувати тему травмочутливого підходу у програму школи для авторів підручників. Також запропонували зробити такі обговорення регулярними.